Абсурдно звучить знайоме з дитячих років твердження: б'є - значить любить! Ніколи я не розуміла, і не могла виправдати домашнє насильство подібним чином. Як можна доводити свою любов завданням болю коханій людині,
що
вже тут обговорювати, запитають усі, хто категорично проти застосування сили. А ті, хто вкотре прощають домашнього деспота або самі не надто контролюють свої емоції, попросять не судити строго всіх по одному шаблону. Багато хто буде шукати виправдання, немов від них швидше зростаються зламані кістки і, як за чарівництвом, зникають синці і садна.
М
оя знайома, Мар'яна, дуже довго прощала чоловікові хвилини люті тільки тому, що після побоїв він задарував її дорогими подарунками і виконував будь-які примхи. Отже,
історія, яка стала спогадом
познайомилися Мар'яна і Міхась в інституті. Вона була лякливою першокурсницею, він - вальяжний аспірант, досвідчений ловелас і кутила. Ніхто й уявити не міг їх парою, тим більше - сімейною. Але, слово за слово, побачення за побаченням, і ось вони переступили поріг РАЦСо
.
Відшуміла, відлуніла і відлякала веселе весілля, розібрані подарунки, заховані наряди, підійшов до кінця медовий місяць. Мар'яна якось відразу зрозуміла, що скоро у них з'явиться дитина. Міхась, який остепнився і закинув своє розгульне життя ще до весілля, від цієї новини просто світився щастям. Перший місяць. Потім радість його трохи вщухла (втомив токсикоз дружини, її мінливі смаки в їжі і перепади настрою),
все частіше його помічали похмурим, а Мар'яна взагалі на довгі дні зникала з уваги. А одного разу Міхась привіз дружину у відділення швидкої без свідомості і всю в саднах, вона була на п'ятому місяці вагітності.... Була..., що відкрилася кровотеча лікарі насилу зупинили, але малюка врятувати їм не вдалося. На всі запитання жінка відводила заплакані очі і твердила, що впала зі сходів з другого поверху,
мало хто їй вірив, але питати перестали, адже їй і так було неймовірно важко пережити втрату. Зате Міхась знову став колишнім - усміхненим і веселим, доброзичливим і неймовірно щедрим до своєї дружини. Щодня він тягав їй у лікарню оберемки квітів, задарував цукерками і прикрасами. Багато хто здогадувався, що так він загладжує свою провину перед
нею.
Вона пробачила. Як змогла? Питання без відповіді. Але так почалося їхнє нове сімейне життя. Раз чи два на місяць сусіди чули в їхньому будинку шум, крики, гуркіт. Потім Мар'яна старанно ховала сліди побоїв або взагалі на люди не здавалася. А через час у жінки з'являлися то шубка, то золоті сережки, то новенький айфон.
Так тривало довгих 7 років, а потім, якось відразу Мар'яна склала свої речі у валізу, а чоловікові, на прощання, замість записки залишила заяву про розлучення. Тепер вона дружина іншого чоловіка, мати розовочекого карапуза, власниця ювелірної крамниці. А він... старіючий викладач ВНЗ, без сім'ї, без дітей, без кар'єри,
а ви б терпіли чоловіка-тирана?