Я бачу...

Я бачу...

Я часто їжджу різними заходами, конференціями, іноді відвідую стартап тусовки, організовую власні семінари та ІТ заходу. І що я бачу?


Я бачу, як у містах-мільйонниках на середньостатичний ком'юніті-івент приходить пара десятків айтішників, зібрати більше 500 осіб в одному місці вдається обраним.

Я бачу, як в невеликих містах айтішники скаржаться, що у них нічого не відбувається, але, зібравшись провести івент в такому місті, може виявитися, що знайомитися немає з ким.

Я бачу, як за рік-два «згорають» лідери спільнот.

Я бачу, як одна за одною локальні спільноти припиняють своє існування.

Я бачу, як одна за одною скасовуються конференції через низьку активність.

Я бачу, як зі 150 учасників з міста, в якому проводиться захід, приходить 5 чоловік.

Я бачу, як люди з п'ятирічним досвідом роботи перестають вчитися і розвиватися, так як зарплатна стеля пройдена, тому навіщо напружуватися?

Я бачу, як великі компанії допомагають іншим великим компаніям.

Я бачу, як складно достукатися до представників корпорацій і тим більше вивести їх на конструктивний діалог.

Я бачу, як на всіх конференціях виступають одні й ті ж люди, ротація спікерів дуже маленька.

Я бачу, що класною доповіддю вважається виступ клоуна (edited).

Я бачу, як студенти, які ще не закінчили ВНЗ, хочуть віддалену роботу, вільний графік і пару тисяч доларів на місяць.

Я бачу, як «синьйор девелопер» на Тойоті скаржиться на форумі, що $10 за п'ятничну зустріч - непосильна для нього трата.

Я бачу, як розробники в 18:00 поспішно залишають офісні будівлі, при цьому в 9:00 в офісі хоч кулею каті.

Я бачу, як у деяких розвивається стартап головного мозку. Адже стартапер не хоче нічого вирішувати, він хоче робити пітчі інвесторам.

Я бачу, як айтішники залишають компанії і їдуть за кордон.

Я бачу, що зарубіжних спікерів на наших заходах я практично не бачу.

Я бачу, як один за одним закриваються або стагнують ресурси для розробників.

Але ще я бачу людей, які незважаючи ні на що, організовують заходи, пишуть статті, діляться досвідом і завжди готові приїхати для цього в інше місто або країну. Саме такі люди змушують в дощовий вечір їхати через все місто по заторах, щоб поспілкуватися в затишній атмосфері і відчути себе частиною невеликого, але все ж спільноти!

Дякую за увагу!

Image