Агріппієва дорога - античний тракт, побудований римлянами для того, щоб пов'язати центр імперії з північними провінціями, зокрема Лугдунумом, Белгікою, Верхньою і Нижньою Німеччинами. Побудована в 40 році з ініціативи зятя імператора Октавіана - Марка Віпсанія Агріппи і названа на його честь. Дорога тягнеться з Риму територією сучасних Франції, Німеччини, а також Бельгії, де її ділянка проходить провінціями Намюр, Ено, Льєж, Фламандський Брабант. Агріппієва дорога - реліктовий культурний пейзаж, пам'ятник давній технології дорожнього будівництва та адміністративного планування.
Після завоювання Галлії перед Римом виникла проблема зміцнення північних кордонів, де раз у раз імперію турбували племена варварів. Агріппієва дорога повинна була служити транспортною магістраллю між провінціями і столицею, і в разі необхідності забезпечувати швидке пересування військ і продовольства в будь-яку пору року і в будь-яку погоду. Дорога будувалася за прогресивними технологіями того часу (до речі, базовий принцип будівництва доріг, впроваджений римлянами, зазнав за 2 тисячі років лише незначних змін), і задовольняв потреби армії і торговців.
Ширина Агриппієвої дороги коливається від 6 до 6,5 метрів. Кожні 30 кілометрів, що дорівнює денному переходу, на тракті будувалися пункти відпочинку або поселення. Уздовж дороги встановлювали вішки для рахунку відстаней. Через річки, навіть такі широкі, як Маас, будувалися мости. У середні століття дороги ще широко використовувалися. На території Бельгії Агріппієва дорога простягнулася на 125 кілометрів. Ділянки її служать розміткою або кордонами муніципальних утворень, мостовими для міських вулиць або, вкриті сучасними матеріалами, автотрасами. У цьому унікальність системи римських доріг: переживши два десятки століть, вони як і раніше інтегровані в людське середовище, при цьому зберігаючи більшу частину своєї довжини.
Уздовж Агріппієвої дороги зустрічаються стародавні кургани, датовані початком нашої ери. Велика їх частина була розграбована ще в ранньому середньовіччі, але ті знахідки, що дісталися археологам, служать наочним посібником для вивчення історії цих місць і цінними експонатами музеїв.