муніципальний район
Населення: 88,658 тис. чол. (2016)
Площа: 1482,7 кв. кмЧасовий
пояс: + 4
Ближайший аеропорт: Стригіно
Городецький район розташований у центральній частині області. З усіх боків його оточують територія Балахнінського, Борського, Сокольського і Ковернінського муніципалітетів. Адміністративний центр знаходиться в місті Городець. Місцевість знаходиться під впливом помірно континентального клімату. Значну площу в аграрних угіддях займають ріллі.
Історія
Городець, який нині виконує функцію центрального населеного пункту району, заклали в середині 12 століття. Його засновником вважається легендарний князь Юрій Долгорукий. Поселення побудували як фортецю на обривистому крутому березі Волги. Він складався з двох частин - кремля і посада, захистом яких служили дві лінії укріплень.
Городець значно постраждав на початку 1238 року під час навали татаро-монгольських військ. Після цих подій його значення як політичного центру стало поступово знижуватися, а в міру розвитку Нижнього Новгорода значно зменшилося військове значення.
Пам "ятки
Район відомий численними пам'ятниками. У селі Білоглазове знаходиться джерело «Нікола-ключ». Як свідчить старовинна легенда, в далекому минулому на цьому місці з'явився образ святого Миколая Угодника. На території джерела знаходиться каплиця, в якому б'є джерело. Також тут розташовані дві закриті купальні. Вважається, що вода має цілющі властивості і допомагає при простудних захворюваннях.
На початку 18 століття на узбережжі Волги на місці дерев'яної каплиці побудували Феодорівський монастир. Згідно з легендою, його заснував князь Юрій Долгорукий. У 1263 році в ньому прийняв постриг Олександр Невський, де і жив до кінця своїх днів. У 1927 році монастир закрили. У його будівлі протягом тривалого часу послідовно розміщувалися поштове відділення, потім школа, пізніше колонія правопорушників, згодом лікарня. У 2009 році монастир знову відродили.
На початку 20 століття на гроші купця Блінова побудували храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Його звели на місці колишнього дитинця як невелику старообрядницьку церкву з шатровою дзвіницею. Після приходу радянської влади через кілька років храм закрили. Знову він став чинним у 1990-х роках.