Спостережні батьки знають, що «метушня» малюка з ляльками - це серйозна робота. Мальвіни, ведмежата і людини-павуки живуть повноцінним життям разом з дитиною. Їм маленький чоловічок розкриває душу, ділячись найпотаємнішим. «Дзеркальна» властивість іграшок лягла в основу окремого психологічного напрямку - ляльотерапії. Цей метод популярний і в дорослій аудиторії. Але найбільш ефективна ляльотерапія для дошкільнят, в силу їх емоційного сприйняття життя.
Дітям близька і зрозуміла пропонована ігрова форма. Через гру вони можуть висловити все те, що не в силах поки описати словами. Ляльки звільняють дитину від сорому і незручності. Іграшкам дозволено здійснювати неправильні, погані вчинки, адже дитину не покарають за лялькові проступки.
По суті ляльотерапію можна уявити як спілкування дорослого з дитиною через ляльку-посередника. Заняття можуть бути індивідуальними і в групі. Залежно від складності та емоційної насиченості ситуація розігрується в невеликих етюдах, міні-виставах або виставах для публіки. Дитина стає актором, режисером і сценаристом лялькової вистави. Дорослі займають позицію активного спостерігача, в міру необхідності коригує те, що відбувається.
Питання реквізиту вирішується досить просто. Для ляльотерапії підходять практично будь-які звичні дитячі іграшки. Однак, найбільш комфортною для дитини на початковому етапі буде наявність ширми. За нею малюк може сховатися, приховати збентеження і невпевненість, залишитися на час наодинці з собою.
Заняття з дошкільнятами слід будувати за певною схемою. На початку важливо налаштувати дитину на позитивну діяльність, пояснити в доступних словах суть і необхідність майбутнього. При груповій ляльотерапії дорослий повинен акуратно провести розподіл ролей, враховуючи особливості дітей. Потім відбувається власне обігрування теми.
Головна роль у виставі належить вигаданим героям. Однак, їхня поведінка відображає реальну позицію дитини в розглянутої життєвої ситуації. Дитина під керівництвом дорослого знаходить недоліки персонажа і допомагає їй виправитися. Таким чином, ненав'язливо дітям дається позитивна модель поведінки.
Наприкінці підбиваються підсумки роботи, закріплюються поведінкові образи та емоційні реакції. Загальна тривалість заняття не повинна перевищувати 15-20 хвилин при індивідуальній формі і 30 хвилин - при груповій.
Сеанси ляльотерапії для дошкільнят можна проводити і вдома, якщо батьками буде визнана серйозність процесу гри. Склавши компанію своїй дитині в іграх, батьки, як мінімум, підвищать рівень її довіри дорослим. Головне - уникати морального тону і категоричних оцінок.