У поняття «нормальний» кожна жінка вкладає щось своє. Нормальний чоловік для шістнадцятирічної неформалки сильно відрізняється від нормального чоловіка для тридцятип'ятирічної почесної матері двох дітей. Першою не подобається відсутність у знайомих хлопців музичного смаку і довгого волосся, а другу не влаштовує рівень зарплати, виховання та алкоголізму кавалера. Портрети прийнятного супутника життя різні, але про те, що «чоловіки перевелися» говорять обидві. Це означає тільки те, що кожна з жінок з якихось причин не може отримати бажаний об'єкт. Причини ці, безумовно, психологічні.
Кожна ситуація неуспішності в особистому житті унікальна, тому універсальних «ліків» від усіх проблем з протилежною статею не існує. Можна лише виділити кілька причин для наочності.
Перша: неправильна самооцінка. Причому не тільки занижена. Надмірна, необґрунтована самозакоханість називається нарцисизмом і також не сприяє знаходженню бажаного об'єкта.
Наведу приклад. Марія Іванівна Пупкіна прочитала сотні сторінок глянцевих журналів. Дуже добре вона засвоїла гасла «Будь собою», «Будь впевненою завжди і в усьому», «Ти така, яка є, при цьому, найкраща». Таке повільне «промивання мізків» дуже комфортно нашарувалося на початкове невміння ставитися до себе критично і принесло свої негативні плоди. Тепер Марія Пупкіна мнить себе «першою бабою на селі» і мріє вийти заміж за принца, ну або хоча б кінозірку для початку. Всіх навколо, особливо подруг доярок і залицяльників-трактористів, вона вважає нікчемними, і її абсолютно не бентежить факт ідентичності власної особистості та оточення. Марія Іванівна його просто не бачить.
Висновок з цієї сумної історії про безсовісний самообман випливає один - самооцінка повинна бути максимально об'єктивною, як би це складно і неприємно часом не здавалося. Це зовсім не означає, що потрібно задовольнятися тим, що бог послав, і сидіти все життя біля розбитого корита. Розвиватися можна і потрібно, але родючим ґрунтом для особистісного зростання має стати початкове розуміння власних плюсів, мінусів і талантів.
Причина номер два стара як світ і, напевно, ніколи не перестане бути актуальною. Відсутність плавного (або різкого) переходу від мрії до дій. Сидить ще одна Марія Іванівна біля віконця і чекає нормального мужика. Розташувалася вона на затишному крилечку, в старому засаленому халаті, який доповнює пластиковий рельєф з бігудей на голові. За своє життя наша наречена прочитала півтори книги, етикетам та іншим «дурницям» не навчена, любить лузгати насіння і вжити для краси матерне слівце, характеризуючи все, про що трапляється міркувати. Нормальних мужиків бачила тільки багато разів в кіно, і один раз в райцентрі. Як побачила, так відразу вирішила - у неї буде саме такий. Розумний, при грошах, з машиною іноземною, красивий і, що найголовніше, любити він буде її шалено. Марія Іванівна не думає про те, де б знайти такого мужика, та що зробити щоб йому сподобатися. А навіщо? Вона краще посидить і помріє, а ввечері розповість подружкам що «перевелися мужики в наш час».
Таких Марій безліч. Завжди складно чесно визнати, що це не мужики перевелися нормальні, а просто вона сама недотягує до рівня «нормальності». І все, що відбувається навколо - це відображення власної особистості, власного внутрішнього світу і соціального рівня. І раз липнуть до неї тільки «ненормальні» дармоїди-алкоголіки, значить пора переглянути щось у своєму житті і вжити відповідних заходів.