Глиняни, місто
Глиняни - невелике старовинне містечко в Золочівському районі, розташоване за 33 кілометри на захід від районного центру. Глиняни лежать у долині Полтви, в яку впадають дві річки, що протікають через місто.
Історія
Біля міста знаходиться відома Глінянська палеолітична стоянка віком 20 тисяч років, де знайдено багато первісних знарядь праці. Попередником містечка вважається давньоруське містечко, що існувало в 9-13 століттях на берегах Полтви і було відносно великим поселенням. Історія міста відраховується з 1379 року - від першої літописної згадки. Припускають, що назву поселення дано через те, що місцеві жителі будували будинки з глини.
Спочатку Глиняни входили в Галицько-Волинського князівства, а в 15 столітті стали частиною Польського королівства. Ще наприкінці 14 століття Глинянам надано магдебурзьке право, а потім містечко відносилося до «королівщини» - володінь королівської скарбниці. Містечко розвивалося за рахунок торгівлі, оскільки тут знаходився перехрестя декількох трактів. Для захисту від татарських набігів у 16 столітті побудували дерев'яно-земляний замок і обнесли місто валами і ровами. Від замку вціліли лише окремі фрагменти валів.
Крім торгівлі розвивалися в Глинянах і ремесла. Особливо виділялося ткацтво. Глинянські килими, скатертини та рушники були відомі далеко за межами Галичини. У 1880-х роках тут заснували «Ткацьке товариство» і при ньому - ткацьку школу. У 1921 році запущена ткацька фабрика, продукція якої експонувалася на міжнародних виставках, причому удостоювалися вищих нагород на виставках в Нью-Йорку і Парижі.
У 1939 році Галичина приєднана до УРСР, і Глиняни стали районним центром Львівської області. У 1961 році район скасували і включили його територію в Золочівський район.
Пам "ятки
Глиняни віднесені до історичних міст України. Пам'ятки містечка представлені культовими будівлями. У 1749 році тут освятили дерев'яну церкву Успіння Богородиці. У ній зберігається чудотворна ікона Розп'яття Христового 17 століття. Костел Святого Духа - кам'яний храм у стилі класицизму - будувався майже півстоліття (1791-1840 роки) і замінив католицьких дерев'яний храм. На рубежі 19 і 20 століть побудовані церкви Святої Анни і Святого Миколая.