село
Село Горіле лежить на лівобережжі річки Цна. Від обласного центру його відділяють 25 кілометрів.
Історія
На території нинішнього Горілого в Середньовіччі існувало невелике поселення. Імовірно, тут у минулому жили представники фінно-угорського народу - мордва. Про походження назви села існує переказ. Згідно з ним у глибокій давнині кочівники в пошуках їжі переходили з одного місця в інше. Для обігріву в нічний час вони палили вогнища поблизу своїх куренят.
В одну з вітряних ночей піднявся ураган і розніс палаючі вугольки по лісі, в якому тулилися кочівники. В результаті виникла пожежа, що знищила бір, що знаходився поруч з річкою Цна. Після цього випадку поселення, пізніше засноване тут, стали називати «Горілим містечком». З часом топонім трансформувався в нинішній.
У перші, в документальних джерелах про село згадується в 1623 році. Про нього писав князь Кропоткін, як про поселення, де проживали козаки. Їм у постійне користування були виділені земельні наділи та сінні покоси поблизу Горілого. У 1710 році в ньому налічувався 181 козацький будинок.
Частина жителів села брали участь до селянського повстання під проводом Степана Разіна. Під час бунту, очолюваного Омеляном Пугачовим, повстанський центр повітового значення перебував у Горілому. У період аграрної реформи 1861 року частина місцевих жителів підняли бунт. Вони відібрали хліб і фуражне зерно у купців, які вони везли через село. Хвилювання сталися поруч з мостом. Після трагічної події його стали називати «буйним». Цей міст зберігся і до нинішніх часів
У 1812 році в селі відкрили початкову школу. Утримувалася вона за рахунок коштів, що надходять від земства і внесків селян. Жіноча школа в Горілому була відкрита в 1914 році. Навчання також проходило у парафіяльних освітніх закладах.
Радянська влада в селі затвердилася 1918 року. Першим про революційні зміни в країні сільчанам розповів один з місцевих жителів. Він прибув додому з Петрограда після лікування ран, отриманих на фронті. У той час у селі утворили комітет бідноти, головою якого став фельдшер місцевої лікарні.
У роки Громадянської війни в період Тамбовського повстання в селі організували загін з ліквідації повстанського руху. У 1929 році на території Горілого організували колгосп «Вірний шлях». У роки Великої Вітчизняної війни місця трактористів і комбайнерів, які пішли, зайняли жінки. У 1943 році в межах Горілого розміщувався танковий батальйон для відпочинку і поповнення особового складу.
У повоєнний період відбулося укрупнення господарств, розташованих у селі. З початку 1950-х років став працювати винно-консервний завод. Пізніше з'явилися перші багатоквартирні будинки. У 1970-1980-х роках були побудовані будівлі школи, сільської Ради, дільничної лікарні, хлібозаводу, правління колгоспу, кінотеатру, бібліотеки. Пізніше з'явилися комбінат побутового обслуговування, житловий будинок готельного типу, дитячий садок, магазини, їдальня.
У нинішній період Горіле - одне з процвітаючих сіл Тамбовського району. Його територія простягнулася на кілька кілометрів уздовж головної дороги.