територія
Населення: 182,300 тис. чол. (2002)
Площа: 91000,0 кв. км
Гвіана - заморський французький департамент. Він займає смугу прибережної рівнини, яка переходить у нагір'я, покрите буйними тропічними лісами. Райони лісів погано досліджені, але дуже багаті флорою і фауною. Там водяться різні мавпи, тапіри, мурахоїди, оцелоти, рептилії (каймани). Близькість до екватора визначає кліматичні умови країни - він тропічний, дуже вологий, з рясними опадами. У Гвіані безліч невеликих, але повноводних річок (найбільші - Мароні, Манна, Синнамарі, Ояпок), що впадають в Атлантичний океан.
Основне багатство Гвіани - деревина і алюмінієві руди. Є невеликі родовища золота і слабо розвідані тантала, міді, платини, срібла, марганцю, урану, алмазів. Франція використовує Гвіану як сировинний придаток, вивозячи ресурси, а також культивуючи банани, цукрову тростину, хоча обробляється тільки близько 1% придатної землі.
Гвіану відкрили в 1499 році іспанці, але вважали її малоцікавою. З 1604 з'являються французькі факторії і поселення. Кайєна - нинішній адміністративний центр - заснований у 1637 році. Відтоді Франція незмінно володіє цією територією, незважаючи на претензії з боку Великобританії та Нідерландів. Починаючи з 1852 року, протягом сторіччя Гвіана була знаменита як місце, куди з Франції висилали небезпечних злочинців. В'язниця була створена на невеликому острівці біля узбережжя, який отримав назву острів Диявола (Іль-дю-Дябль). Кілька разів спалахували прикордонні конфлікти з Бразилією, проголошувалася незалежна республіка Кунані. У 1946 році Гвіана стала заморським департаментом.
Франція забезпечує Гвіані один з найвищих у Південній Америці рівнів життя. Населення країни становлять переважно креоли, які живуть на узбережжі. У тропічних лісах і нагір "ях у глибині Гвіани живуть нечисленні племена корінних індіанців, яких практично не торкнулося сучасне життя.
Узбережжя Гвіани, особливо Кайєна рясніє численними курортами, ресторанами, місцями для відпочинку. Керівництво департаменту посилено вкладає гроші в інфраструктуру туризму. Найбільше туристів приваблює Куру, де розташований Національний центр Франції космічних досліджень і космодром. Популярний також Іль-дю-Дябль. Поширений етно- і екотуризм.